Чи ми спокутуєм свій гріх
Перед своїми матерями,
За те, що нині більшість з них
Забуті дочками й синами?
Чи ми позбудемось гріха,
Забуті Богом спересердя?
За те, що наші матері
Любові ждуть і милосердя?
Прости мене, моя матусю,
За сльози, що течуть з очей,
Коли мене ти виглядаєш,
Недосипаючи ночей.
Прости мене, лебідко сива,
За те, що я бездушним став,
І вірність твою материнську
Із молоком з грудей не [...]
Життя — це довгая дорога,
Якою кожному доводиться іти,
І кожен упевнено прямує
До мрії до своєї, до мети.
Одному – ця дорога вся гладенька,
Немов гладь озера в тихую погоду,
Другому ж – бездоріжжя прикре
У дощ, туман, чи іншую негоду.
Для третього, життя – стрімкий шлях злету,
Коли і дня для слави вистачає,
Для іншого – не менш стрімке падіння,
Він у ганьбі [...]
- Чого плачеш? Звідки йдеш?
- Краще б не казати:
Тільки що був у зубного,
Ходив зуби рвати.
- Бідолахо! Ну і скільки
Він у тебе вирвав?
- Не багато і не мало -
Лише 200 гривень.
Дантис хворого приймає,
Посадив у крісло,
Включив лампу, світить в рота,
Лице враз поблідло:
- Що ви десна так стиснули?
Розтуліть щелепи!
І про хворого подумав:
“Ото недотепа!”
А слабому не до жартів,
Рота розкриває,
Лікар запихає пальці,
Ширше розсуває.
Як розкрив той свою пащу,
Дантист враз поблід:
“Якби зуби в цю пащеку -
То зробили б слід!”
Промовляє: “Стуліть трохи,
Інструменти пхаю,
А не з капцями своїми
Туди залізаю”.
Добродій на вулиці
Зустрів жебрака,
Пошукав в своїй кишені
Й тицьнув мідяка.
Жебрак гроші затиснув
У брудний кулак:
- Дякую! – й до того пана
Він промовив так:
- Судячи із плям на штанях,
Ви, напевне, хімік.
- Так, я працівник науки,
Тільки біохімік.
- Біохімія — це сила,
Діло не просте.
Я хімічити теж люблю,
Але це пусте…
Беру дріжджі, воду, цукор -
Разом додаю,
Жду, жену і дегустую
Мрієчку свою.
Щоб цю справу [...]