Синок погладив лисину у батька

І запитав: “Чом голова, мов диня?

Яка причина, що на черепку твоєму

Не втрималася жодна волосина?”

“Це від ума”, – здивовано про мирив той ,

Наморщив вуха і почухав собі лоба.

Син під ніс хмикнув, хитро підморгнув,

Немов якась всезнаюча особа.

“Про лисину всі кажуть, тату мій, -

І як ножем розрізав свіже тісто, -

Це перехід від голови до заду

Не тільки лиш по формі , а й по змісту!”