Іде солдат тротуаром

Із підбитим оком,

Чомусь тулиться до краю

Своїм правим боком.

Губи його теж ніврочку:

Верхня вверх полізла,

Нижня, мов сарделька польська,

На бороду звисла.

Раптом із-за повороту

Лейтенант з”явився,

Солдат віддав честь рукою,

Трохи нахилився.

- Стій, солдате, що з тобою?

Що це за трафунок?

Чому в тебе на обличі

“Шикарний” малюнок?

- То мене розмалювала

Не ворожа сила:

На побачення спізнився,

От мила і вцідила.

Випадкові публікації