НАУКА

В дрімучу школу в ясний день

З’явивсь осел, тупий як пень.

За партою розсівсь охоче,

Немов би вчитись дуже хоче.

Вчитель-ведмідь веде урок,

Науку слухає “народ”.

тиша, що чути летить муха.

Осел розвісив довгі вуха.

Копитом морду він підпер,

В страшнім напруженні замер.

Почуте в голову не йде.

Осел вже бачить, що буде.

Усе, що чує, – вилітає,

Усе що бачить, – забуває,

Лиш їжа сита на умі.

Ще віл-сусід в тіснім ярмі.

Бурмило втретє повторив

Й подумав, що осла навчив.

Осел голівоньку схиляє -

Не вмів, не знав й тепер не знає!

Мораль така: як осел ти,

Розбивайся хоч в екстаз ввійди,

В чолі тупому знань не буде.

Проте й осли виходять в люди.

Їх бачим і в Верховній Раді,

Помітні на любій нараді,

Ведуть нас деколи в майбутнє…

Чи може з того бути щось путнє???