Розпластавсь, як впав з драбини
Один чоловік,
Почав лаятись страшенно,
Держачись за бік.
Жінка у синка питає:
- Що там батько каже?
Той регочеться аж плаче,
Двох слів не зів’яже:
- Вас сказати все, чи лайку,
Може пропустити?
Бо за неї свого батька
Не будем хвалити.
- Та кажи, бо він стогнав так,
Чи звертавсь до кого?
- Якшо лайку пропустити -
Не сказав нічого!
Сидить Петрик на уроці
І ручку лагодить
Та від рота учительки
Очей не відводить.
Це помітив сусід зліва
Й питає стихенька:
- Що, красиві в неї губки?
Та й ротик маленький!
- Мене краса її губок
Не дуже цікавить,
Скоріш слухаю про те,
Про що язик править,
Але є ще одна тонкість,
Яку-м знати звик:
Як вліз в бузю цю мацьопку
От-т-т-а-кий язик?
Як пранником ним молотить
Й не перетсає
Поки почнеться перерва,
Ним [...]
Іде солдат тротуаром
Із підбитим оком,
Чомусь тулиться до краю
Своїм правим боком.
Губи його теж ніврочку:
Верхня вверх полізла,
Нижня, мов сарделька польська,
На бороду звисла.
Раптом із-за повороту
Лейтенант з”явився,
Солдат віддав честь рукою,
Трохи нахилився.
- Стій, солдате, що з тобою?
Що це за трафунок?
Чому в тебе на обличі
“Шикарний” малюнок?
- То мене розмалювала
Не ворожа сила:
На побачення спізнився,
От мила і вцідила.
В цирку довго працював
Один добродій,
Серед тигрів а чи левів
Чувсь неначе свій.
В клітку звірів йшов сміливо,
Чистив, замітав,
Кожен звір на цю нахабність
Лише зло бурчав.
Дядька за таку сміливість
Прозвали “Безстрашний”.
Та сталося непоправне
В день один прекрасний.
Заліз клітку вичищати,
На щось задивився
І лиш з лівою рукою
Вмить він залишився.
- Боже, – простогнав скрізь сльози, -
За що така мука?
Тепер його прозивають
“Дядько Однорукий”.
- Не вір [...]
В дрімучу школу в ясний день
З’явивсь осел, тупий як пень.
За партою розсівсь охоче,
Немов би вчитись дуже хоче.
Вчитель-ведмідь веде урок,
Науку слухає “народ”.
тиша, що чути летить муха.
Осел розвісив довгі вуха.
Копитом морду він підпер,
В страшнім напруженні замер.
Почуте в голову не йде.
Осел вже бачить, що буде.
Усе, що чує, – вилітає,
Усе що бачить, – забуває,
Лиш їжа сита на умі.
Ще віл-сусід [...]